Розрахунок будинку із ракушняка

У даній статті даний приклад розрахунків необхідної кількості каменя-ракушняка стандартних розмірів 390*190*190мм для будівлі стін «коробки» будинку шириною в 2 блоки, тобто 390мм. Стандартний камінь-ракушняк має наступні розміри: 390 х 190 х 190 мм. Як правило, товщина стін вибирається рівною 390мм, що рівняється довжині або подвоєній ширині одного блока-ракушняка. При такій ширині стіни на 1 квадратний метр буде потрібно близько 26 блоків ракушняка (черепашника) (1 / (0,19 * 0,39) * 2 = 26,99 шт. без врахування розчинних швів). Для даного прикладу й простоти порівняння будівництва будинку з ракушняка був узятий одноповерховий будинок висотою 3м і площею 10*10 м. Периметр зовнішніх стін будинку рівний 40м (10+10+10+10), відповідно площа зовнішніх стін буде рівна 40*3=120м2. За аналогією зі статтею    «Розрахунок будинку з цегли»   площа вікон і дверей приймемо рівними 10м2. Відповідно площа стін зменшиться до 110м2. Виходячи із цього, потрібна кількість каменя-ракушняка буде рівною: ДО=110*26=2860 шт. У даному прикладі не врахована кількість необхідного каменю для зведення перегородок і інших архітектурних форм. Розрахунки необхідного кількості матеріалу для перегородок проводиться аналогічним чином з розрахунку ширини перегородок 190мм, відповідно потрібна кількість блоків ракушняка на квадратний метр буде рівно не 26, а 13. Таким чином, кількість необхідного каменю-черепашнику розраховується за досить простіою формулою: площа стін множиться на 26 у випадку кладки в «один» камінь, тобто при ширині стін в 39мм, а площа перегородок множиться на 13 (варіант кладки в «півкаменя»), звідси й виводиться число потрібної кількості ракушняка.

Укладання тротуарної плитки своїми руками

Головним і основним фактором при укладанні тротуарної плитки є підготовка основи. Як правило, в основу закладається щебнево-піщана подушка. У більш складних випадках використовується монолітна бетонна основа. Грамотно спланований «фундамент» для укладання тротуарної плитки повинен мати ухили для водостоку, які можуть бути як поздовжніми, так і поперечними, і становити не менш 5%, тобто на кожний метр довжини не менш 5 см висоти.

Асфальт чи тротуарна плитка? Чим покрити двір?

І для знову споруджуваних і для вже існуючих приватних володінь і дач питання облаштованості двірського простору завжди залишається актуальним. Раніше більшість дворів заливалася асфальтом, зараз у моду усе більше входить тротуарна плитка. У цій статті ми спробуємо розглянути плюси й мінуси кожного із цих покриттів, а також дати основні відомості й ціни. Отже, що ж вибрати для свого двору – традиційне асфальтове покриття або сучасну тротуарну плитку? Свої переваги має кожен із цих матеріалів. Асфальт: звичне покриття На сьогоднішній день у більшості людей, що навіть не мають свого приватного володіння, переважно склалися наступні розхожі уявлення про плюси-мінуси асфальту й плитки: «асфальт дешево, плитка дорого» і «асфальт плавиться влітку, плитка сковзає взимку». Це відповідає дійсності не повною мірою, тому давайте розглянемо більш докладно переваги й недоліки основних покриттів для двору. Асфальтове покриття прийшло на зміну прадавній бруківці (висічений камінь) більш, ніж сто років тому й завдяки своїй економічній ефективності й гладкій поверхні надійно завоювало ринок, зокрема, колишнього СРСР і світового ринку. Це покриття як і раніше є основним для автомобільних доріг, звичне для людей, більш адаптоване для стоянки і їзди автомобілів, доступне ( для укладання) у більшості населених пунктів, а тому активно використовується для облаштованості дач, будинків і інших приватних володінь. На відміну від тротуарної плитки в асфальтового покриття відсутні зазори, де росте трава й забивається дрібне сміття, немає небезпеки продавлювання й деформації при частому заїзді автомобіля і його стоянці у дворі. До того ж, асфальтове покриття двору дешевше, ніж облаштування тротуарної плитки. А у випадку, якщо поблизу з домоволодінням проводяться ремонтні роботи дорожнього покриття, ремонт, укладання або перекладка асфальту може й зовсім обійтися власникам у копійки: необхідна техніка в робочих комунальних підприємств у цьому випадку в наявність, «зекономлений» асфальт і все для його укладання також, і хазяїнові досить заплатити лише певну суму понад зарплату, щоб у його дворі з'явився новий асфальт.Проте, при будь-якій оплаті праці «асфальтоукладальників», необхідно знати особливості цього покриття й процесу його укладання, щоб через рік не довелося робити всі заново. При будь-якій технології укладання асфальту перелік робіт з такої облаштованості повинен містити в собі підготовку дороги під асфальтування, її вирівнювання, розподілення по поверхні шару асфальтової суміші, його трамбування спеціальною технікою й розрівнювання. Усі роботи можуть проводитися одним -двома робітниками. «Укладання асфальту сьогодні може відбуватися або гарячою або холодною сумішшю (відмінність у температурі використовуваної суміші). Укладання холодного асфальту може проходити в будь-яких погодних умовах – при цьому спочатку ями й уся площа, що підлягає укладанню, очищаються від шматків старого асфальту й іншого дорожнього сміття, потім на площі укладання (або в ямі) укладається й трамбується асфальтова суміш. Якщо глибина ям становить більш 50 мм, то укладання холодного асфальту вимагає нанесення другого шару асфальтової суміші», - розповідає Павло Оганесянн. Особливість укладання асфальту в гарячому виді полягає в тому, що асфальтова суміш розм'якшується у високих температурах у спеціальних асфальтових установках (матеріали змішуються при температурі близько 175 градусів і перебувають у розплавленому стані), після чого рівномірно розподіляється по площі, дещо остигає й укатується катком. У цьому випадку асфальтування проводиться на вирівненій поверхні (на основу із щебню або на бетон) у суху погоду. Асфальт укладається в декілька шарів ( для збільшення якості асфальтового покриття рекомендується використовувати готові заводські суміші, у яких строго витримані всі пропорції). Також укладання гарячого асфальту може проводитися методом лиття (який так само як і технологія холодного асфальту придатний для виконання робіт у дощ або взимку). Такий асфальт заливається в гарячому виді й не вимагає ущільнення й укатки.

Плитка: завойовує екологічністю й красою Незважаючи на численні переваги асфальту ( насамперед, його звичність для наших громадян і меншу вартість), усе більшу популярність в облаштованості дворів приватних будівель, у тому числі й дач, у наших власників останнім часом здобуває тротуарна плитка. Це досить зручний матеріал, укладати який, до того ж, можна вручну без застосування спеціальної габаритної техніки, що ніяк не позначиться на якості покриття (у випадку з асфальтом відсутність тієї або іншої спецтехніки може досить негативно відбитися на результаті). Фахівці відзначають безліч переваг цього порівняно нового для України покриття в порівнянні із традиційним (асфальтом або бетоном). Так, зокрема, плитка, на відміну від асфальту, який при нагріванні понад 25 градуси за Цельсієм починає виділяти в атмосферу канцерогенні речовини (летючі похідні нафти, які особливо шкідливо вдихати дітям), досить екологічна й нешкідлива. Улітку вона не розм'якшується, зберігає свої міцнісні властивості й не виділяє летючих шкідливих речовин. Також, на відміну від асфальту, який укладається один раз і не підлягає розбиранню-складанню, тротуарна плитка легко й просто демонтуються, і при необхідності можна вільно проводити земельні роботи в себе у дворі ( у тому числі й аварійні – якщо прорвало водопровід або каналізацію, то після демонтажу й зворотного укладання тротуарної плитки різницю складно буде помітити, у той час як при ремонті асфальтованих поверхонь «латки» ніколи не відтворюють первісний вид.). За допомогою тротуарної плитки можна також створити ідеально рівну поверхню без тріщин, провалів, купин і інших неприємних явищ, у той час як асфальт, як би ідеально ви не підготували для нього місцевість, згодом однаково здобуває досить непривабливий вид. За словами керівника напрямку тротуарної плитки компанії «Юнігран» В'ячеслава Магалецкого, на поверхні тротуарної плитки не буває скупчень води: наявність зазорів допомагає волозі вільно проникати крізь плиткове покриття в підложки й тому плитка не руйнується. Крім того, завдяки тому, що тротуарна плитка не порушує природню потребу ґрунту в газо- і водообміні, у майбутньому двір можна багаторазово перепланувати - ті місця, де була покладена плитка залишаться з живим ґрунтом ( під асфальтом усе вмирає). У випадку просідання ґрунту можна також перекласти двір заново - розібрав-зібрав і немає проблем. Нарешті, тротуарна плитка виграє в красі! Її виготовляють різних відтінків, що дозволяє підібрати необхідний колір, підібрати плитку в тон забору або будинку, підкреслити різні місця будинкової території за рахунок різних квітів і способів укладання. Вона дозволяє додати присадибній території свою «ізюминку» і позбутися урбаністичної обридлої асфальтової поверхні міста. «Важливою перевагою тротуарної плитки є і її довговічність. Коли асфальт покривається тріщинами від перепаду температур і механічних впливів, тротуарна плитка не втрачає своєї міцності й привабливості. Але навіть якщо навантаження на неї виявляється занадто високим, виправити ушкодження не представляє великої проблеми. Крім того, плитка добре миється», - додає В'ячеслав Магалецкий. До основних недоліків плиткового покриття народна мудрість відносить її слизькість у зимовий період, хоча практика доводить, що, незважаючи на те, що абсолютно неслизької тротуарної плитки ви не знайдете, посипання її взимку піском зводить недолік нанівець ( так само як відсутність проживання взимку, наприклад, на дачі). До того ж, слизько буде й на асфальті, якщо вчасно не прибрати сніг.

Втім, не всі так просто. Згідно із сучасними технологіями виготовлення тротуарної плитки проводиться основними двома способами: вібропресуванням і вібролиттям. Особливо принципової відмінності в цих способах немає: обидва вони дозволяють одержати плитку з низькою пористістю завдяки низькому вмісту води в суміші й забезпеченню щільного укладання цієї самої суміші із застосуванням механічних впливів. За словами власника компанії «Екосбуд» Віталія Авуліна, спосіб виробництва плитки методом вібролиття є сьогодні більш розповсюдженим на ринку, насамперед, завдяки невимогливості до споконвічних витрат і наявності великих виробничих приміщень. Даний процес реалізується шляхом вібрації бетонної суміші у формі на вібростолі й має невелику продуктивність і відсутність можливості автоматизації. Вироби не мають строгої геометрії форм і паралельності поверхонь. Купувати таку плитку необхідно у відомих виробників, оскільки її якість прямо залежить від якості використовуваного матеріалу: цементу, піску, гранітного щебню, хімічних добавок. «Необхідно помітити, що плитка, одержувана методом лиття, має гладку лицьову поверхню, що робить її слизької й затрудняє пересування по ній при температурі нижче 0 градусів за Цельсієм. І навіть якщо при виробництві використовуються дорогі чеські пігменти, плитка має низьку світлостійкість», - говорить п. Авулін. Технологія ж вибропресування полягає в тому, що вібрування бетонної суміші в пресформі проводиться під тиском на вібропресі. Цей метод високопродуктивний і має високий ступінь автоматизації. Вібропресована плитка має шорстку поверхню (вид стародавньої бруківки) і це робить її оптимальною поверхнею для розгону й гальмування транспорту, така поверхня також безпечна при ходьбі. Незалежно від способу виробництва, за словами фахівців, тротуарну плитку необхідно укладати на підготовлене земляне полотно. «Обов'язково потрібно звертати увагу на дренування цього полотна і якщо воно залишається у вологому стані, необхідно обов'язково використовувати геосинтетичні матеріали. Якщо ґрунт піщаний, необхідності робити підготовку основи немає, однак в іншому випадку необхідно обладнати підстильний шар, для якого добре підходить відсів або пісок. А там, де плануються більші транспортні навантаження як подстильний матеріал потрібно використовувати щебінь або доменний шлак», - розповідають фахівці компанії «Екосбуд». Також вважається, що якщо потрібно вирівняти поверхню, старе дорожнє покриття краще зняти й «подушку» укладати на ґрунт. Можна також укладати плитку на суміш цементу й піску, на готову суху суміш, на наявне цементне, бетонне або асфальтове покриття (укладання тротуарної плитки на асфальт або бетонну основу дозволяє добитися високої міцності й надійності покриття). Саму плитку слід укладати із зазорами в 2-10мм, які заповнюються сухим піском ( завдяки цьому вода не збирається на поверхні плитки, а йде в ґрунт, залишаючи плитку сухою, і тим самим, уберігає її від зайвих впливів). Укладати плитку можна як вручну, так і з використанням сучасної спеціалізованої техніки (вібротрамбовки або віброплити).

І, нарешті, ціни. Послуги з укладання асфальту в столиці пропонує на сьогоднішній день більш трьох десятків організацій, а по облаштуванню двору тротуарною плиткою – близько п'ятдесяти. Можна також самостійно закупити плитку, а облаштувати двір самим або за допомогою знайомих (малознайомих/зовсім незнайомих) приватних майстрів або покласти асфальт за допомогою працюючої неподалік ремонтної бригади. У прайсах київських компаній, що виявляють послуги з укладання асфальту, при початковому розрахунках звичайно враховується необхідність попередніх робіт, саме укладання асфальту, ціни на матеріали й загальний обсяг робіт. Так, згідно з липневими розцінками 2010 року, легкі земляні попередні роботи (планування ґрунту до 10 см і його ущільнення без вивозу цього ґрунту) оцінюються в більшості компаній в 10 грн. за кв. м, планування, ущільнення ґрунту до 20 см, його вилучення й вивіз на відстань до 30 км – в 35 грн. за кв. м, ті ж роботи для ґрунту на глибину до 35 см – в 50 грн. за кв. м. За розбирання (демонтаж) існуючого асфальтового покриття з завантаженням і вивозом сміття столичні компанії на даний момент виставляють ціни порядку 25 грн. за кв. м. Обладнання основи для асфальту з піску оцінюється на рівні 20 грн. за кв. м (на глибину 5-10 см) і в 35 грн. (на глибину порядку 15 см), обладнання щебеневої основи в 38 грн за кв. м (на глибину 12 см) і 40-47 грн. (на глибину 15 см). Обладнання двошарової щебеневої основи на глибину 20 смпотягне вже на 60-65 грн. (кв. м), а обладнання основи з асфальтової крихти в 45 грн (5-10 см) або 55 грн. (15 см). Найдорожчим буде обладнання основи із сухої цементно-піщаної суміші (гарцовка, "худий" бетон) – порядку 50 грн. за кв. м в 5 см. Саме ж асфальтне (або асфальтобетонне) покриття обійдеться в сертифікованих компаніях в 70-110 грн. за кв. м нижнього шару й 75-100 грн. за кв. м верхнього шару ( за асфальт Г-4 або В-10). Таким чином, облаштованість за всіма правилами одного квадратного метра асфальтового двору за допомогою спеціалізованих фірм обійдеться на даний момент мінімум в 100 грн. за кв. м.. Однак виконання цих робіт несертифікованими або працюючими поблизу державними компаніями може потягнути засобів в 1,5-5 разів меньше. Додатковими витратами можуть стати роботи з установки бордюру ( від 100 за 170 грн. за погонний метр). Усі ціни на роботи включають вартість матеріалів, доставки їх по Києву (по області дорожче), використання спецтехніки й самої роботи. Що стосується розцінок на укладання плитки, то вони також досить варіюються залежно від того чи скористуєтеся ви послугам «кустарів» і «шабашників», чи спеціалізованих фірм. Квадратний метр плитки в столиці й області оцінюється сьогодні в середньому від 50 грн. за кв. м (але можна знайти й дешевше), послуги зі зняття старого покриття (наприклад бетону) – від 30 грн. за кв. м, вивозу цього будсміття – від 15 грн. за кв. м. Підготовка ґрунту (якщо вона потрібно) потягне від 20-30 грн. за кв. м, облаштованість підстильного шару – від 30 грн. за «квадрат», укладання самої плитки – від 55 грн. за «квадрат». За словами фахівців, при наявності «ідеального» для плитки земляного полотна двору й необхідності лише мінімальної його підготовки, укладання «квадрата» плитки може коштувати порядку 70 грн. за кв. м плюс вартість самої плитки й матеріалів (піску, цементу, бордюрів і т.п). Але якщо двір забетонований або потребує істотної підготовки під кладку й облаштованості щебневої основи, то вартість робіт може досягтися й 180-200 грн. за кв. м. До цієї цифри також ще необхідно додати вартість самої плитки й усіх матеріалів.

Стаття взята з видання "Дома и Дачи" №28 від 19.07.2010